Це психічне відхилення? Що робити?

Добрий день. Мова про мою маму. Життя її було тяжким. Чоловік (мій батько) пив, були часті побої. В 50 років виявили рак, видалили молочну залозу. Після цієї операції пройшло три роки. І мене турбує те, що мама досі не повернулася до повноцінної діяльності. А саме: відмовляється готувати собі їсти, мотивує це тим, що газова плитка стоїть криво, під час приготування їжі виділяється пара і вона не може дихати. А також те, що її їжа не смачна, бо від її води все гірке. А в неї в хаті усе смердить цвіллю, і в хаті вона не може знаходитись. Розмову починає з питання: "Що робити?" Також постійно повторює фразу: Хата валиться" (уточню, хата дійсно стара і потребує ремонту). Останнім часом приносить до мене додому грязні каструлі, щоб помити (живемо не далеко одна від одної). Мотивує тим, що в мене є гаряча вода і миючі засоби і собака. Акцентує увагу на те, що в мене їй добре, легко дихати. Скаржиться на постійні головні болі, та на те що її кидає в жар і вона сильно пітніє, на те що вона смердить. На день миється по кілька раз. Причому намагається всім оточуючим це довести, дає нюхати своє тіло. Усім каже, що робити, при цьому сама не виконує ніяких дій. Із дому нікуди не виїждає, мотивує тим, що не доїду, не знаю куди, по дорозі впаду. Постійно метушиться, постійно ходить. В розмові перескакує з теми на тему. Майже ніколи не усміхається. Усім не задоволена, придирається до слів. Приклад розмови. Мама: - Надя, що робити? Я: З чим? Мама: в хаті смердить, я там не можу бути задихаюсь. Там вся одежа поцвіла. (уточню тримає в хаті безліч не потрібних речей, зокрема ще моєї бабусі, якої уже не має в живих 5 років) Я: помий, витри пилюку, викинь не потрібні речі. Мама: А куди мені їх викинути? Я: поскладай в мішок і на машину, що вивозить сміття винеси. Мама: А якщо дощ їх (речі) намочить? Я: яка різниця, ти ж всеодно їх викидаєш? Мама: Ну да.. (сердито)... і мова заходить в нікуди. Закінчується тим, що я не витримую безглуздості розмови і починаю кричати! Це тільки мала частина того що можна розповісти. Усе це наче якесь безглуздя. Чи може така поведінка бути психічним відхиленням? Що робити в такій ситуації? Буду дуже вдячна за відповідь.