Проблеми з відношенням щодо їжі
Добрий день. Мені 17 років і я не можу самостійно впоратися зі своїми проблемами щодо відносин з їжею. Три роки тому я попросила у мами купити ваги. Саме тоді все і почалося. Вперше зважившись, я зрозуміла, що треба було б схуднути. І це все при тому, що моя вага була нормальною, варто лише було звернути увагу на співвідношення жиру та м'язів. Не довго думаючи, я радикально зменшила калорійність свого раціону і результат не примусив себе чекати. За доволі короткий проміжок часу я схудла на 7 кг, але того мені було вже мало. Якщо говорити про харчування, то це було близько 500-700 ккал на день, вода, кава та чай. Після своїх перших 7 кг я більше не змогла худнути, але найгірше те, що я вже більше не могла себе контролювати. Почалося замкнене коло, яке і досі складається з обжорства, засоромлення себе, намагання сісти на дієту, один день дієти, зрив і все наново. Я більше не маю сил, щоб боротися з цим, у мене давно нічого не виходит, мама не вірить в те, що це дійсно проблема і я не можу вирішити це самостійно. Приступи переїдань стали повторюватися все частіше, хоча вона просто не припиняються. Для мене не є проблемою відсутність їжі, бо я приготую ще, куплю або ще щось, але не перестану їсти. Я не можу сконцентруватися на навчанн, ще більше закрилась в собі, обірвала частину відносин з людьми. Коло мого спілкування складають батьки, подружка з університету і випадкові люди з інтернету, але, якщо бути чесною, то я не хочу спілкуватися навіть і з ними. Я намагалась знайти нові захоплення, але нічого не виходить, я просто не можу сконцентруватися і забути про свої проблеми. Я намагалась малювати, фотографувати, розмовляти з собою, вчити щось нове, довго гуляти, але мені не допомагає нічого з переліченого. Я почала ще більше соромитися людей, уникати їх, закривати обличчя шарфами, волоссям, я не хочу, щоб мене помічали. Я постійно відчуваю страх і тривогу, але не можу пояснити причину цього. Сподіваюсь на Вашу відповідь. Дякую.
Ответы врачей 1
Доброго дня. Насправді описані вами симптоми можуть свідчити про наявність досить серйозного розладу харчової поведінки. Насправді розлад харчової поведінки це не тільки про стосунки з їжею, а це більш глибока психологічна проблема, що стосується і сприйняття себе і власної самооцінки і стосунків з близькими - тобто це комплексна проблема і вирішувати її потрібно комплексно. Такий стан є складним і серйозним і людині дійсно важко справитися з цим самотужки. У складних випадках розладів харчової поведінки можуть навіть запропонувати лікування у стаціонарі. Звичйно було б дуже добре, якщо б ви змогли знайти підтримку у своєї мами або іншої близької людини і перш за все необхідно звернутися до лікаря і обов'язково до немедикаментозного психотерапевта. Психотерапевтичне лікування при розладах харчової поведінки є обов'язковим компонентом, адже тут важливо не тільки нормалізувати харчування а розібратися, чому саме такий розлад стався і як не допустити повторного виникнення такої деструктивної поведінки. Тобто для того щоб вирішити вашу проблему потрібно медикаментозне лікування і робота з психологом. Якщо ж вам не вдасться заручитися підтримкою близьких, то з 18 років ви маєте законне право самостійно звертатися до лікарів і отримувати допомогу.
