Ірина | 2018-05-22 17:04:19

Відчуття провини

Доброго дня! У мене виникла проблема. З чоловіком знаємося вже давно (більше 7 років). 2.5 роки одружені. На один рік мали перерву, в той час у мене був інший хлопець (всього близько 3 місяців). (Тепер я зрозуміла, що тоді мені не вистачало уваги, ніжності, чого я добрала в колишнього, відповідно і змогла зійтися зі своїм тепершнім чоловіком знову). Він був старший на кілька років, але досить досвідченіший. Багато в чому, можна сказти, "відкрив мені очі", як і в загальному житті, так і в стосунках. Потім ми розійшлися. Причина банальна - він хотів сексу, а я була не впевнена в ньому, відповідно ми і не переспали. (Єдиний чоловік, з яким я мала секс - це мій теперішній чоловік. І зараз починає з*являтися зацікавленість: "А як то з іншими чоловіками? Зокрема, як воно могло бути з колишнім?") Довгий час ми не бачилися, все здавалося забуто. Після двох років зустрілися. Я зрозуміла, що маю до нього якісь ще почуття (не можу сказати, що вони дуже сильні, але теплі:)). Він сказав, що теж ще має почуття. Зустрічалися кілька разів. Він хоче сексу, а мені "не дозволяє" мій статус (заміжньої) і совість. І коли ставлю на ваги чоловіка і його - розумію, що всі плюси у чоловіка, але надзвичайно мене тягне до колишнього. Той ясно дав зрозуміти, якщо не буде сексу - не буде нічого більше. Хоча я й усвідомлюю, якщо й секс буде - то не означає, що буде щось більше. Але найголовніше, що після кожного разу, коли ми бачимося і в нас нема сексу - він вміє то подати так, що я відчуваю себе винною. І це відчуття провини мене просто з*їдає зсередини, хоча до останньої клітини свого тіла розумію, що ні в чому перед ним не винна. І оце відчуття провини впливає на мій настрій, постійно. Останнім часом я постійно засмучена, часто навіть не хочеться злазити з ліжка і щось робити, сльози самі по собі лиються, годі зупинити. Як істеричка якась) Чоловік звичайно кожного разу запитує "що сталося", та ж не можу йому розказати ось цих всіх деталей. Коли пишу колишньому - зазвичай ігнорить, і це ще більше підсилює відчуття провини. Хочу позбутися цього. Але тут же з*являється страх: "як то я його позбудуся? то ж означає, відпустити все, що в нас було доброго, ніжного, приємного". І тут же розумію, що ці стосунки нічого доброго не приносять (окрім задоволення в 2 години, поки ми з колишнім разом і поки не починаємо розмови про секс, якого в нас знову не буде), лише розчарування, роздратованість, підсилюють невпевненість в собі, сіють вагання "чи потрібно було мені вже того заміж", починаю шкодувати за втраченими можливостями/часом/людьми. Розумію, що частково це комплекси, які збереглися ще з часів школи (де я була відмінницею, відповідно мала бути "правильною") і часу, поки жила в селі (там всі і завжди знали, що, як і коли правильно, а я тому корилася дуже легко. тепер каюся). Вся ця ситуація виглядає як якесь підліткове кохання, але проблема в тому, що я давно не підліток, і мені вже 28. Пора задуматися про якусь сім*ю чи щось важливіше, а мені спокою не дають стосунки чотирирічної давнини. Завчасно дякую за пораду.

Ответы врачей 1

536
 Моргун Максим Владимирович
Моргун Максим Владимирович
психотерапевт, психиатр
*
Изображение будет видно только врачу, и не будет показано пользователям сайта на страницах консультаций. * Ваш е-мейл конфиденциален и не будет доступен другим пользователям
Адрес: г. Киев, бул. Леси Украинки, 34, оф. 401. а так же Г. Киев, ул. Днепровская Набережная, 26-Ж, Офисный центр, кабинет 34. Частная практика.
Телефон: 099-176-55-33 (Viber) 067-58-58-901 (WhatsApp)
Доброго дня. Зверніться до психотерапевта, щоб розібратися в стосунках і внутрішньому конфлікті.
Консультации на сайте likar.info носят ознакомительный характер. Перед лечением проконсультируйтесь с вашим лечащим врачом.